Павло Федикович про тревел-журналістику в епоху коронавірусу

Пандемія коронавірусу боляче позначилася не тільки на індустрії відпочинку безпосередньо, а і на тих, чия професія – писати про туризм. Своїми міркуваннями щодо нинішнього стану і перспектив тревел-журналістики з нами поділився Павло Федикович.


Павло Федикович (Pavlo Fedykovych)

Тревел-журналіст, фрілансер, автор тревел блогу Svitforyou.

Пише матеріали для топових англомовних видань. Співпрацював з The Independent, Lonely Planet, CNN, BBC Travel, The Irish Times, The Guardian.

Спеціалізація: Країни Східної Європи.

У вільний час: “Граю на гітарі, пишу музику”.

Улюблене місце відпочинку (за кордоном та в Україні): “Хорватія та Ужгород”.

Хорватія , фото Pavlo Fedykovych

Де тебе застав карантин і закриття українських кордонів?

Я 7 березня приїхав з Будапешту у Львів, тут мене і застав карантин. Жодного квитка на потім у мене не було куплено. До цього їздив в Ізраїль, на Кіпр, не встиг просто на той час нічого заздалегідь придбати.

Купуєш квитки в останню хвилину?

Я купую коли знаю, що мені кудись треба. Заздалегідь не планую, можу за тиждень – за 2 тижні, якщо треба написати статтю.

Індія, фото Pavlo Fedykovych

Як ситуація з коронавірусом вплинула на твою роботу?

Ця вся ситуація просто вбила тревел-індустрію. Або ж можна сказати, що тревел-індустрія знаходиться в комі. Відповідно і тревел-журналістика в такому ж стані. Почала падати оплата праці журналістів, почали скорочувати позиції. Багато медіа просто закрилися – наприклад, The outline. Це було незалежне онлайн-видання, яке трималося на рекламі, підписках. У компаній менше грошей, щоб вкладати в маркетинг. І тревел це відчув.

Ну і, по-друге, це контент – про що можна писати, якщо нікуди не можна їздити? Зараз на більшості порталів, видань новини про ситуацію з коронавірусом стали основним контентом. Перші два місяці багато писали про онлайн-подорожі. Але такі теми вже себе вичерпують.


Польща, фото Facebook

Мені на початку року запропонували писати для Culture Trip – це онлайн компанія, найбільший тревел стартап у світі. Я для них став журналістом по Україні та Хорватії, написав для них декілька статей про Київ. Потім вони перестали робити нові комісії – це коли дають статтю фрілансеру. І всюди так. Ніхто зараз майже не працює з фрілансерами, бо немає бюджетів. Наприклад, редактор Financial Times, топової британської газети, мені відповів, що через ситуацію вони зараз не співпрацюють з фрілансерами, тільки зі своїми авторами. 

Чим ти зараз займаєшся? Плануєш і далі працювати у тревел-журналістиці?

Зараз я в повній ізоляції, виходжу на прогулянки, багато пишу. Мені зараз цікава література, працюю над англомовним фікшеном. Іноді приходять якісь історії, які хочеться записати. Що з цього вийде далі – про це поки не дуже думаю. Література – це зовсім інший світ, інша конкуренція.

Я просто планую і далі писати, я би не прив’язувався саме до тревелу. На даному етапі мені вже не важливо, чи це буде тревел, що щось історичне, культурне.


Йорданія, фото Pavlo Fedykovych

Спілкуєшся з закордонними колегами? У них справи йдуть так само?

У блогерів усе ще гірше – адже якщо ти тревел-блогер ти повинен подорожувати, бо отримуєш гроші з реклами продуктів. Лакшері сегмент теж зараз у великій кризі. Знайомі журналісти кажуть, що в них впав успіх пітчів (презентація ідеї майбутньої статті для видання – ред.).

А чим вони зараз займаються? Перечікують ситуацію чи шукають, куди перекваліфікуватися?

Усе залежить від того, з якої ти країни. У мене є знайомі блогери зі Словаччини, Хорватії, Балтійських країн – там усе відкрито, ти можеш і далі продовжувати працювати на локальний ринок. У когось є спонсорські контракти з місцевими компаніями – вони працюють як і працювали. 


Хорватія, фото Pavlo Fedykovych

Інша справа у тих, хто живе в США чи Англії, де зараз величезна криза. Там не можна собі такого дозволити не тільки тому що заборонено, але і публіка може не зрозуміти. Зараз в США суспільство розділилося через. Демократи за посилення усіх карантинних мір, а республіканці на чолі з Трампом хочуть усе відкривати, у них потужний рух “Reopen the economy”, – вони вважають, що треба виходити на роботу, бо скоро нічого буде їсти. І блогери цей конфлікт теж відчувають. Бо від того, яку ідею ти транслюватимеш, залежить як тебе буде сприймати публіка. Усім складно.


Польща, фото Facebook

Як ти думаєш, чи буде різкий сплеск туристичної активності після такого довгого періоду обмежень?

Я читав інтерв’ю з міністром туризму Хорватії, який сказав, що вони очікують 20-30% від минулорічних доходів туризму. В Італії ще десятки тисяч хворих… Тому я не думаю, що в цьому році усе відновиться. 


Бельгія, фото Pavlo Fedykovych

Я би сказав що це не песимістичні, а реалістичні прогнози. До літа залишилося 2 тижні. У США вже майже 1,5 млн хворих, в Британії міністр нещодавно сказав, що людям треба зрозуміти, що вони нікуди не їдуть в цьому році. А от такі країни як, наприклад, Ісландія, відкриваються – там будуть робити тест на коронавірус в аеропортах. Але чи багато хто туди поїде?

Зате ситуація позитивна для внутрішнього туризму.


Естонія, фото Pavlo Fedykovych

До речі, як думаєш, – чи стане це шансом для внутрішнього українського туризму?

Я думаю має бути підвищений інтерес до українських напрямків. Але це скоріше не шанс, а тест і великий ризик. Адже наш туризм не дуже готовий до такого сплеску навіть без вірусу. А усі ці вимоги, пов’язані з безпечним прийомом людей – моніторинг, маски, скринінг температури, дистанція – мені складно уявити, що в усіх регіональних туристичних центрах цього будуть дотримуватись. 

Ризик у тому, що якщо не буде контролю – то може бути просто катастрофа. Краще, щоб приїжджали декілька сотень на тиждень, ніж тисяча в один день. 


Ужгород, фото Pavlo Fedykovych

Чи не розчарують українські курорти людей, що звикли відпочивати за кордоном?

Наприклад, Одеса і до цього  була переповнена, тож це напевне буде трохи складно для міста, якщо людей приїде ще більше. Сподіваюся, вони мають якийсь план на це літо – розробляють якісь норми, як все організувати. Море є, пляжі є, усе можна зробити нормально.

Для тих, хто таки збереться в подорож Україною: які місця можеш порадити?

Львів це завжди хороша ідея, і не тільки тому, що це місто усі знають. Тут є план як працювати з туризмом, тут є місця, де не буде людей, музеї, куди ніхто не приходить, цілі квартали, де ніхто не був. Ці напрями, мені здається, були б цікавими. Тобто приїхати у Львів і не йти у Старе місто, а піти у австрійський, модерністський квартал, більшість людей про них і не знають. Тут можна постійно відкривати нове.  


Львів, фото Pavlo Fedykovych

Закарпаття теж хороше як напрям – мені здається, тут ідеально для ізоляційного відпочинку. Але я б радив поставитись до цього з насторогою. Бо коронавірус в Україні є, і я б рекомендував двічі подумати перш, ніж кудись зараз їхати, особливо у маленькі містечка та села.

У Києві є арсенал – великі медзаклади, лікарі… а в маленьких селах – ні. Це теж відповідальність. Вірус, мені здається, добре показує, як люди думають про інших, наскільки вони несуть соціальну відповідальність. 

Текст: Наталія Скороход

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *